Ніби мене нема(є)

Травень 1992 року. Молодій боснійці С. двадцять дев'ять років: вона освічена, вродлива, має власний будинок і працює вчителькою у невеликому містечку. Має друзів і нормальне життя — доки одного дня в її двері не стукають сербські солдати. Березень 1993 року. Виснажена і зневірена емігрантка народжує у Швеції дитину. На відміну від інших немовлят у палаті, у цього немає імені, країни, мови чи батька; натомість є багато батьків — безлика маса солдатів, які ґвалтували С. у "жіночій кімнаті" концтабору. Роман, заснований на реальних свідченнях жертв, розповідає про масові випадки насильства над жінками під час війни в Боснії.