Це про Віктора Франкенштайна, вченого, одержимого прагненням створити життя. Він успішно оживлює створіння з мертвих частин, але розурмів, що створив монстра, і тікає. Його творіння, самотня й відхилена, намагається помститися на творцеві. Це історія про трагедію творення й відповідальності.

Це обидва. Шеллі поєднує готичну атмосферу з науковими концепціями (експерименти, електрика, оживління). Для свого часу це була革новаційна комбінація — готичний жах з наукою як основою. Це також філософський роман.

Ні, це центральна ідея Шеллі. Істота народжується невинною й доброю, але суспільство й самотність роблять її жахливою. Справжній монстр — Віктор, який створив життя й потім його залишив. Книга викликає до читача співчуття до творіння.

Це не графічний жах, а психологічний й філософський. Страх походить від самотності істоти, від вибору Віктора й від питань про межі науки. Для XXI століття книга може здаватися не дуже страшною, але для її часу вона була революційною й тривожною.