Кассандра — троянка, якій Аполлон дав дар передбачення, але прокляв його так, щоб ніхто не вірив її словам. Вона бачить майбутнє, говорить правду, але світ її не слухає. Її трагедія у тому, що знання без можливості змінити щось — це форма божественного покарання, вічна самотність серед людей.

Драма розповідає про українську жінку, котра стоїть перед моральним вибором — піддатися окупаційній системі й пожертвувати своєю гідністю, чи залишитися вільною й піти у смерть. Українка показує внутрішню боротьбу між інстинктом виживання й національною честю, серцем і розумом.

Обидві драми говорять про людей, які борються проти неминучого, але з різних позицій. Кассандра борється проти долі й неминучості, Бояриня — проти системи й окупації. Обидві героїні вибирають гідність перед порятунком, залишаючись вірними собі навіть під загрозою смерті.

Абсолютно. Питання про невислуханість голосу, про цінність національної гідності, про вибір між свободою й рабством, про те, що значить залишатися людиною перед обличчям неминучості — все це вічне. Українка написала ці драми сто років тому, але вони звучать так само потужно й болісно сьогодні.